Старовинна музика – завжди нова
Розмова з Романом Стельмащуком, мистецьким керівником Фестивалю давньої музики у Львові

       У неділю в нашому місті вже вчетверте розпочався Фестиваль давньої музики. Упродовж майже двох тижнів львів’яни мають нагоду слухати серенади в Італійському дворику та “Діалоги кохання”, бачити ренесансні танці та бути на унікальній прем’єрі нововіднайдених сонат Максима Березовського. Про найновіше в давній музиці та присвяченому їй циклі концертів – у розмові із засновником і незмінним керівником фестивалю, доцентом Львівської музичної академії Романом Стельмащуком.

– Цього разу почнімо не з новацій, а власне з традицій. Що фестивалю вдалося зберегти до своєї вже четвертої едиції?

– Традиції справді є. Наші й не лише, адже загалом виробляли їх не ми – традиція проведення фестивалів давньої музики в Європі існує вже давно. І навіть перший Фестиваль давньої музики у Львові був орієнтований на те, що відбувається у світі. Цієї лінії ми дотримуємося й тепер – концерти солістів та ансамблів, здебільшого камерного плану, але водночас виступи більших колективів та оркестрів. Цьогоріч заплановано три концерти більшого масштабу – це власне концерт-відкриття, концерт із творів Франца Ксавера Моцарта 9 вересня та завершальні “Діалоги кохання”.

Зберігається й основна концертна тематика: музика середньовіччя та ренесансу, бароко та класицизму. Зберігаються навіть константи тих самих учасників, які вже стали постійними друзями фестивалю. Приємно, що це не лише львівські музиканти, а й, наприклад, Consortium Sedinum зі Щеціна, який уже вдруге на фестивалі, й Capella all’antico із Замостя, яка колись “інавгурувала” перший фестиваль. Цього року колектив привезе зі собою ще танцювальний ансамбль, показуватимуть ренесансі танці.

Із львівських постійними учасниками є A capella Leopolis, ансамбль “Калофонія”, квінтет “Дудаліс”, оркестр INSO-Львів, органісти Надія Величко, Віталій Чижевський. Водночас не менш приємно, що з’явилися й нові учасники, як-от львівський Leo Brass Quintet.

– Фестиваль традиційно приваблює увагу дуже широкої публіки, а не лише вузьке коло фахівців. На вашу думку, в цьому “вина” самої старовинної музики, такої привабливої та загадкової для багатьох, чи існує якась “родзинка” концепції фестивалю, “таємниці”, які на дають утратити аудиторію?

– Справді, старовинна музика для певних прошарків суспільства нині є чимось на взірець моди. Це завжди нове, співзвучне тому, чим нині захоплюється молодь, навіть різним жанрам масової культури. Та водночас багато в чому приваблює сам фестиваль – передовсім, гадаю, відкритістю, демократичністю, зрештою, навіть символічними цінами на квитки. Аудиторія, яка відвідує ці концерти, нині вже є сформованою, але – непояснюваний феномен – вона виявилася сформованою вже під час проведення першого фестивалю

– А якщо говорити про динаміку фінансування цьогорічного фестивалю порівняно з попередніми? З’явилися нові меценати, збереглися старі?

– Якщо вимірювати допомогу не лише грошовими еквівалентами, а й прагненням людей, то тут динаміка є очевидною. Адже певна прогресія не обов’язково має стосуватися лише кількісного показника. Я відчуваю, що чимраз більше людей повертаються обличчям до нашого фестивалю.

– Якось минулорічний учасник фестивалю, львівсько-швейцарський диригент Богдан Швед в інтерв’ю “Газеті” сказав про два підходи до давньої музики: один, умовно кажучи, науковий, а другий – інтуїтивний, живий, який і передбачає більше самої музики, ніж розмов про неї. Чи такими ж принципами керується нині фестиваль давньої музики у Львові?

– Думаю, нам удалося поєднати ці два напрями, до того ж поєднати вельми природно. У межах кожного фестивалю відбувалися майстер-курси, а водночас такі концерти, які можна було назвати “лекційними”. Цьогоріч сфери розширюються. З одного боку, відбудуться два “відверто відпочинкові” концерти-серенади в Італійському дворику, з іншого – науково-практичний семінар, який стосуватиметься і практичних проблем виконавства, і музичної культури попередніх епох як естетичного феномена. Згодом заплановано спільне музикування з тими, хто візьме участь у семінарі. Відбудеться також “круглий стіл” із питань клавесинного виконавства, клавірної спадщини загалом, оскільки пізніше на концерті вперше прозвучать три нововіднайдені сонати Максима Березовського для клавіру. Це стане нашою невеличкою, але поважною сенсацією.

– Наскільки розширилася сама хронологія поняття “давня музика” на цьогорічному фестивалі?

– Цьогоріч додали і Франца Ксавера Моцарта, і Франца Шуберта. Однією з найважливіших особливостей цьогорічного фестивалю є та, що він відбувається в рік 750-ліття Львова. Тож це відображено й у назві, й у програмах, де звучатиме і Львівський ірмологіон, і Львівська лютнева табулатура, і твори Мартина Леополіти (Львівського), і музика “львівського Моцарта”, Франца Ксавера. Близько половини програм загалом присвячено галицькій музичній культурі. Особливо хотів би звернути увагу на виконання Львівської лютневої табулатури, яку зберігають у нашому місті давно, але досі так і не виконували в оригінальній версії. Натомість ті опрацювання, які здійснив Мирослав Скорик для струнного оркестру, вже давно тішаться популярністю. А тепер у виконанні швейцарського лютниста Гопкінсона Сміта почуємо першоджерело.

– Чи існують якісь угруповання фестивалів давньої музики (на взірець їхніх “модерних” колег)? І якщо так, то чи належить львівський фестиваль до котрогось із них?

– Є чимало міжнародних асоціацій давньої музики, але наразі наш фестиваль іще не вступав до них. Важливішою, живішою видається співпраця з аналогічними фестивалями за кордоном. Передовсім із Фестивалем давньої музики в Старому Сончі (Польща), а ще – в німецькому Галле, місті Генделя. До речі, оскільки цьогоріч відзначаємо ювілей і цього композитора, колеги з Галле навіть планували подарувати Львову виконання генделівської ораторії “Месія”. На жаль, цих планів не вдалося реалізувати тепер, але вже маємо над чим працювати наступного року.

Автор: Львівська газета
Розмовляла Лідія Мельник