По слідах інтерпретацій
Науково-практична конференція Українського Товариства аналізу музики, на яку з’їжджаються викладачі, аспіранти та пошукувачі з усіх музичних вузів України, цього року відмітила свій десятилітній ювілей. Кожен рік конференція має конкретну тематичну направленість, і в цьому році загальна тема – «Інтерпретаційні механізми музичної творчості». Після прослуховування багато численних доповідей, що звучали у нашій Академії з 26 по 28 березня, мені вдалося задати декілька запитань автору проекту – Віктору Григоровичу Москаленко.

       – Вікторе Григоровичу, розкажіть, будь ласка, історію створення Вашої конференції. Як виникла така ідея?
       – Одинадцять років тому до нас у Консерваторію приїхав президент і голова Європейського Товариства аналізу музики Ніколя Міюсс, котрий працює у Парижі. Власне, він приїхав не в якості президента, а просто професора. В ході розмови з’ясувалось, що буде конгрес Європейського Товариства, ми вирішили взяти в ньому участь, і я туди з’їздив. Виявилось, що конгрес навіть не європейський, а всесвітній, бо там були й американці. Так виникла ідея організувати дещо подібне. Тоді ж було організовано ініціативну групу з членів кафедри теорії музики. Головою була Тетяна Василівна Золозова, по відношенню до котрої відразу було ясно, що вона буде жити у Парижі, і що завдяки цьому можна встановити зв’язки з Європейським Товариством. Деякі з нас були у Парижі, навіть опублікували дві статті, і на цьому зв’язки припинилися. А ми самостійно провели ось вже десять конференцій. Раніше вони були восени, а з позаминулого року їх перенесли на весну. З моменту створення в мене поступово організувалась група помічників. Довгі роки ними були Ірина Геннадіївна Тукова і Ірина Миколаївна Коханик. Допомагали також Олександр Миколайович Жарков, Надія Юріївна Іщенко та інші. Зараз редагування статей ми вже доручаємо аспірантам. Нам також дуже допомагає ректорат.
       – В цьому році загальна тема – інтерпретація. Чи можна дізнатись, за якими критеріями Ви обираєте тему на кожний наступний рік?
       – Перш за все я раджуся, хоча первісно вигадую їх сам. Усі теми в цілому з’являються з «інтерпретаційним підтекстом», тобто в основі знаходиться не аналіз у звичайному розумінні, а інтерпретація як музичний винахід. Ця ідея поєдную усіх – і виконавців, і музикознавців, і педагогів. Конференція називається «науково-практична», і раніше ми проводили такі форми, як «музичні практикуми». Для нас найважливішим є творче начало: як створюється музика, як створюється твір у композиторів, виконавців і т.п. Цьогорічна конференція – вже десята, ювілейна. І те, що раніше було у підтексті, на сьогоднішній день вийшло в текст: «Інтерпретаційні механізми музичної творчості».
       – Чи спостерігаєте Ви якісь зміни у порівнянні з попередніми роками?
       – Так, безумовно. Ми намагаємося, щоб зростала культура наукової доповіді. Окрім проблеми, що розкривається, доповіді повинні відповідати темі. Теж саме пов’язано з публікаціями. Існує головна проблема, проблемне поле, яке потім дискутується. Принцип такий: якщо є, що сказати, тоді можна сказати коротко, тому регламент у нас десять хвилин. Але не тільки тому. Чомусь так вийшло (чому – не мені судити), що ці конференції досягли надзвичайну популярність в Україні – усі задовго готуються, підходять до мене, питають, яка буде тема… Ми посилаємо анонси на передбачувану конференцію за декілька місяців і, звичайно, придумуємо досить живі теми, котрі могли би усіх зацікавити. Дуже багато хто хоче приїхати, щоб не тільки виступити, але й поговорити на якусь тему. Нашу збірники користуються популярністю – їх багато читають, цитують… Раніше, перші два роки, ми їх випускали через «Київське музикознавство», а зараз через «Науковий вісник», і завжди під різними назвами. Цікавим є і кількісний критерій. Ми починали десь з сорока, потім «води» стало прибувати, і ми дійшли до 115-ти. Ось тоді я і почав думати, що з цим робити, і зрозумів, що треба придумувати більш сфокусовані назви. Минулого року було лише 45 заявок, оскільки було проставлено проблему художньої організації часу в музичному творі, що, напевно, виявилося складним. Тема «інтерпретація», звичайно, більш багатогранна, тому заявок вже 75. Нас влаштовують будь-які концепції. Традиції нашої конференції дуже добре прослідковувались на цій, десятій, тому як тут розгорнулися положення, викладені на тогорічних конференціях.
       – І останнє запитання. Не могли б Ви згадати що-небудь з того, що особливо запам’яталось – наприклад, найбільш яскраву доповідь?
        – У нас є три учасника, які виступили на усіх десяти конференціях: Ірина Миколаївна Коханик, Микола Анатолійович Ковалінас і я. Якщо Ви помітили, у програмках ми не пишемо ніяких регалій – усі абсолютно рівні, ми розкриваємо проблему. У нас дуже хороша, творча атмосфера. Так ось, з цієї трійки, яка виступила на усіх конференціях, виділяється, звичайно, Микола Анатолійович. Ми мали декілька авторів, котрі завчасно вигадували блискучі, гумористичні виступи – з епатажем, з несподіваними поворотами думки. І Микола Анатолійович завжди завчасно видумував якийсь поворот, назву виступу. Багато хто й досі приходить послухати саме його.
       Поступово ми рухаємо нашу інтерпретаційну справу. Моя ж позиція полягає у тому, що це – найголовніше для сучасної музичної культури, оскільки зараз, у XXI столітті, наступила епоха інтерпретації.

Бесіду проводила Анна Проскурня



                    

Украина онлайн Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера Український рейтинг TOP.TOPUA.NET Arts.In.UA Lviv TOP