Флюгери-2008: чотири дні з життя етно-джазової республіки

       Були на Флюгерах? Якщо так, то вже знаєте якого драйву та кафу можуть дати чотири етноджазові дні. Спогадів і вражень вистачить на рік. А коли таки не вдалося потрапити в епіцентр етно-джазового урагану на ймення Флюгери Львова, вмощуйтесь зручніше і читайте, що Ви прогавили.
       Та-а-а-а-ке могло бути тільки на Флюгерах: лондонський блюз від Julian Thomas&Friends у супроводі галицького симфонічного оркестру Leopolis, джазові біг-бенди понад 20 чоловік, чарівна ведуча, яка сходить зі сцени розмовляти з публікою, консул Польщі, котрий бере участь у джем-сейшенах, музики, які під час виступу проводять майстер-класи з етнічних танців, діти, які кричать що люблять джаз, зворушливі виступи на біс, і публіка, що годинами не розходиться навіть після завершення концертів.
       Тут світові зірки, на зразок Кена Вандермарка, стають простими і безпосередніми людьми, львівські майстри завернутого джазу – жартунами, а фолкові музики – філософами. Де ж ви ще побачите щоб, письменник Юрій Іздрик давав нічні концерти під супровід віршів Галини Крук, Мертві Півні збирали на сніданок о десятій ранку повну площу фанатів (і це на сьомий день хмільного загальнольвівського святкування), а на джем-сейшени бажає залишитися стільки музикантів, що не вистачає місця на сцені. Але про все по-черзі.

НАСТРІЙ

       Уявіть собі Львів, який святкує свій День Народження. Урочистості, концерти, переповнені кнайпи, сила екскурсій та народних строїв, наманекюрених левів і розцяцькованих туристів, вуличних театрів і стихійних експромтів… Нарешті настає вечір і ти, втомившись від святкового гамору та колотнечі, неначе ветеран визвольних змагань доповзаєш до своєї джазової криївки і розчинялися в музиці, в ароматі кави, сигар та весняного цвіту…
       Високий “біг-бен” Ратуші, мерехтіння свічок, поважні пани ностальгійно попивають коньяк, молодь із пивом розміщується просто на землі, джазові мелодії огортають тіло і заповзають до середини, раптом піднімаєш голову і бачиш над цим всім спокійне зоряне небо...

ДІЙСТВО

       З 1 по 4 травня у Львові вітри джазу і фолку, викликані Шостим Міжнародним Фестивалем Флюгери Львова, окрім традиційно львівських дощів, принесли зливи емоцій, хмару доброї музики, а для бажаючих відірватись на всі 40% – ще й опади.

1. Відкриття фестивалю ознаменувалось цілими натовпами музикантів на сцені та ліричним настроєм публіки. А ось і підстави: мелодійний вступ від львівських Dzyga Imagine, які навіть спробували заміксувати під джаз гуцульські мелодії, насичений та якісний стереозвук від досвідчених джазменів біг-бенду під керівництвом Романа Хабаля, бадьрі та знані мелодії юного біг-бенду студентів Львівської Національної музичної Академії під керівництвом завзятого Володимира Конончука.
       А далі – виступ британського блюзмена Джуліана Томаса, який до Львова приїжджає з такою регулярністю і вже має стільки фанів, що напевне скоро тут і залишиться жити. Наскільки встигав спостерігати за публікою, рекордна кількість цілунків-обіймів була виконана під захмарні ностальгійно-сентиментальні наспіви Джуліана у супроводі вишуканої гри Леополісу.

2. Чистий та правдивий джаз наповнював весь об’ем внутрішнього дворику Ратуші друго дня. Розпочалось все плавно і акустично із гітарних композицій у виконанні всеукраїнського лауреата із Запоріжжя Віктора Паламарчука та всеберлінського лауреата, відповідно із Берліну – Арно Шмідта. Так воно було – ніби й майтерно, але трохи сумно, далі пішло зростання драйву та темпу. На сцені з’явились МТ-3. Мені сказали, що назва розшифровується не як МашиноТракторний –Завод, а Максим Твердун – три людини в колективі. Потужно і якісно – так казали знавці джазу.
       Після них те, як треба грати показали ветерани львівського джазового руху Dzyga Jazz Quartet. Єдине, що можу сказати: досвід не купується. До речі про досвід, – неначе Олекса Довбуш з бас-гітарою замість топірця на сценічній полонині височіє постать Юрія Шаріфова, а опришки Open Blues Band валять якогось такого тєжкого блюзу, що АС/ДС ховається в бульбі. Ну ось і дочекались фанати завернутого фрі-джазу: спеціально на Флюгери, із далекої Америки приїжав провідний майстер джазової імпровізації та володар престижної музичної премії МакАртура, саксофоніст Кен Вандермарк. Цей джаз можуть зрозуміти тільки вибрані, а всі решта – просто взяти пива і відриватись.

3. Етно-день. Дивно, як у Ратуші не повилітали вікна. Здавалося, що дворик такої кількості людей не вмістить, а нарід вилізе танцювати на сцену. Драйв пішов із перших хвилин, коли Бурдони із цілою купою екзотичних інструментів завалили гуцульських мелодій, а львів’яни та гості міста ушкварили щось на зразок аркана.
       Русичі привезли з Білгорода-Дністровського пісню про Січових Стрільців, і цілу низку народних шлягерів. В цьому й секрет їхнього успіху – відомі пісні під моторні рифи, ну хто зможе залишитись спокійним. Тим більше, що з хлопцями колегує пів-Львова. І ще важчий народний фолькльор у переспівах ДримбиДаДзиги, – словами не скажеш, хіба кричати Україна-а-а-а-а-!!! і рвати на собі гамівну вишиванку.
       ГуляйГород привіз пісні із вже неіснуючих сіл, затоплених Кременчуцьким водосховищем. Хлопці з оселедцями на сцені – хлопці з оселедцями під сценою і люське море, яке розхитується на че в шторм. Чорноморця моли б і не співати – просто оголосити, бо кожна жива душа вважала своїм святим національним обов’язком викластись у цій пісні так, що в ній потонуло все навколо... І от, коли ніби вже вгамувалося, Юрко Іздрик сідає за клавіші, Галина Крук читає вірші, на проектор висвічуються якісь глюкануті зображення, а люди хитаютьсчя в ритмі тексту. Північ.

4. Будильник задзвенів і кілька тисяч заспаних фанатів Барбари, Чайки, Старенького трамваю та Б’ютіфул Капати підскочили на ліжках, щоб всигнути на Прокидання Мертвого Півня. Стільки людей зранку не було у Львові на жодній акції – і вцьому можна бути абсолютно впевненим. Не вірите – питайтеся в очевидців.
       А з шостої вечора Флюгери продовжили бурхливу діяльність в рамках днів Європи. Кислотно-солодкий Шоколад міг би пропалити Казантип чи Мейдей, але тут рідний львівський ейсід-джаз просто зібрав усіх друзів, знайомих і друзів знайомих, яких вистачило на цілу площу та глибокогортанні крики біс. Опісля публіку тішили віденські батяри Heimwehtropfen, котрі окрім європейської вуличної пісні виявили майстерність у вигуках д’якую та вилізанні на контрабас. За що отримали респект від публіки.
       Польський ф’южн-джаз від Sing Sing Penelope повністю забралв у людей всі вияви вищої нервової діяльності, ввібгаши їх у плавну і суцільну фантасмагоричну композицію, з якої нарід отямитвся завдяки енергійним литовцям Volki Bekesh. Литовці ще довго після витупу ходили в ейфорії, обіймали кожного українця і казали спааасібі друже, але дякую та біс у їхній бік лунало, аж доки не почався джем.
       От ніби й джем-сейшен закінчився, і на сцені світло згасло, а люди не розходяться. Звукачі рубають жорсткого металу, а нарі у відповідь починає Сінне Шоу - земля на території фесту була всипана сіном з карпатських полонин (естетично-ароматична фішка від організаторів). За ударні сідає патріарх львівського року – Надольський і відрив йде далі ... аж поки повністю не вирубують світло. Все. Нарешті все. Флюгери завершились ефектно.

ЛЮДИ

       Тих людей бачиш лише раз на рік і лише на Флюгерах: статечні львівські поціновувачі джазу, родини із дітьми, митці, письменники, польські туристи, що кожного року приїжджають до Львова спеціально на фестиваль, і основне – молодь. Різнобарвна маса нестандартних виглядом і мисленням осіб, які вміють танцювати дивно і експресивно, змінюючи ритми і рухи відповідно до несподіваних джазових заворотів. Потрапляючи на Флюгери вперше просто дивуєшся, що є стільки людей, схожих на тебе. Вже через годину, ти розумієш, що всі довкола стали єдиним організмом, що живе одними й тими ж ритмами. А наступного року просто не можеш не потрапити на фестиваль і посміхаєшся кожному знайомому обличчю, як старому другові.

І НАМІРИ?

       Живий і щирий, але від того не менш елітарний фест, вже роками зберігає свій колорит завдяки постійним перевтіленням, метаморфозам, та несподіванкам. Воно й не дивно, адже Флюгери Львова є дитям легендарного мистецького об’єднання Дзиґа, завдяки якому Львів асоціюється не тільки з історією, але й з авагнардною культурою.
       Отож, якщо Ви маєте наміри ще раз пережити зі Львовом кілька святкових днів, відчути як його серце б’ється у ритмах фолку, побачити як кам’яні леви засинають під джазові мелодії, а флюгери на дахах столітніх будинків розкручуються джазовими вітрами – Флюгерів Львова - 2009 Вам не оминути. Чекайте і не забувайте, що мріїї збуваються! Принаймні, – на Флюгерах.

Враження: Юрко ВовкоГон
ФОТО: Орест Калиняк



                    

  .   ˳  Український рейтинг TOP.TOPUA.NET Arts.In.UA Lviv TOP