Національні витоки чеської опери

       Національні витоки чеської опери сягають часів народного побутового театру, який існував ще в епоху раннього Відродження (ХIV ст). На розвиток оперного мистецтва великий вплив мали постановки в Празі опер італійських композиторів.
       Одним з перших оперних композиторів був придворний капельмейстер Францішек Мича (1694-1744 рр.). В його творах на героїко-міфологічні сюжети відчутні впливи італійської опери seria. У творчості чеського композитора XVIII ст. Йозефа Мисливчека (1737-1781 рр.), який більшу частину життя провів у Італії, більш міцні зв’язки з чеською народною пісенністю. У творах Іржі Бонди (1722-1795 рр.), який жив і працював в Німеччині, спів і танці чергувалися з розмовними діалогами. Його кращі зінгшпілі «Сільська ярмарка» (1775 р.), «Дроворуб» (1778 р.), мелодрами «Аріадна на Наксосі» (1774 р.), «Медея» (1775 р.) і «Пігмаліон» (1779 р.) захоплюють широкою наспівністю мелодій, зворушливою щирістю почуттів. Але творчість цих композиторів, що жили на чужині, не виявили помітного впливу на формування оперного мистецтва у Чехії. У 1826 р. в Празі була поставлена перша опера, написана на чеський текст, «Дротар» Францішка Шкроупа (1801-1862 рр). В цій опері і в наступних творах Ф. Шкроупа «Олдржих і Божена» (1828 р.), «Лібушине весілля» (1835 р.), були намічені шляхи розвитку національного музичного театру.
       Творець національної оперної школи Берджих Сметана (1824-1884 рр.) підняв чеську оперу на рівень кращих досягнень європейського оперного мистецтва. Його твори різних жанрів – від драматичної епопеї «Браденбуржці в Чехії» до яскраво національної «Проданої нареченої» виявляють мелодичне і гармонічне багатство, майстерне володіння хором і оркестром. Найталановитішим його послідовником був Антонін Дворжак (1841-1904 рр.). Як і Б. Сметана, він опирався на традиції переосмислення інтонаційного строю і ритмічних особливостей чеського фольклору. Його кращі опери – «Русалка» і «Чорт і Кача» - свідчать про створення чеської ліричної опери. Музика наповнена ліризмом і поезією.
       На сюжет старовинної чеської легенди написана опера Зденека Фібіха (1850-1900 рр.) «Шарка» (1897 р.). У своїх інших творах «Месінська наречена», «Бланік», «Іподамія» З. Фібіх виступає як послідовник принципів вагнерівської музичної драми.
       Відмінний від оперних принципів Б. Сметани і А. Дворжака музично-театральний стиль створив Леош Яначек (1854-1928 рр.), в основі якого не каріозний спів, а мелодичний речитатив. Його опера «Єнуфа» («Її падчериця») (1903 р.) – це вершина чеської музичної класики. Реалістичні сторони музичної драматургії Л. Яначека знайшли подальший розвиток у творчості словацького композитора Євгена Сухоня (1908 р.). Його опера «Крутнява», написана на сюжет з народного життя, вражає своєрідністю музичної мови.  



                    

Украина онлайн Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера Український рейтинг TOP.TOPUA.NET Arts.In.UA Lviv TOP